Новини

Цікавий співрозмовник

ЗМІ про нас

Цікавий співрозмовник

03.02.10
Розслаблятися не доводиться

На думку головного тренера збірної України з фехтування олімпійського чемпіона Вадима Гутцайта, 2009 рік був для українського фехтування досить успішним. "Однак в жодному разі розслаблятися не доводиться. Роботи попереду – непочатий край, – зазначає відомий фахівець. – Не встигнемо озирнутися, як почнеться запекла боротьба за олімпійські ліцензії на Ігри 2012 року".

– Вадим Маркович, чи можна 2009-й рік вважати кращим у фехтувальній історії України?
– Ні, звичайно. Хоча якщо взяти до уваги виступи на дорослих і юніорських чемпіонатах світу й Європи, інших міжнародних турнірах – це, безсумнівно, один з найкращих сезонів в українському фехтуванні. Мабуть, лише 2003 рік, коли на кубинському чемпіонаті світу були завойовані дві золоті, срібна й бронзова медалі, за цими результатами виглядає сильнішим. До того ж з Олімпійськими іграми жоден рік не зрівняється. Та й пекінські старти, що порадували нас шабельним "золотом", тут поза конкуренцією.

– Ви нічого не сказали про переможний турнір бєлградської Універсіади...
– Про нього, зрозуміло, я не забув. І дуже радий за наших студентів, які продемонстрували на місцевих доріжках гарне фехтування. Похвали заслуговують усі призери Універсіади. Але якщо відверто, ніколи не вважав подібний турнір таким уже важливим і принциповим для України: адже в ньому виступають переважно молоді, хоча й, без сумніву, талановиті спортсмени.

– Якщо повернутися до головних успішних змагань минулого року, чого в них для українців більше: випадковостей чи закономірностей?
– Ні про яку випадковість тут не йдеться. Основа високих результатів у жіночій шаблі й жіночій шпазі, в юніорських турнірах – у дуже серйозному підході до тренувань, у бажанні досягти максимуму на чемпіонатах світу й Європи, етапах Кубка світу атлетів та їхніх наставників. Подібному ставленню до справи можна тільки порадіти. І друге. Я завжди говорив, що Оля Харлан і її подруги по збірній здатні перемагати не тільки командою. Дівчата після Пекіна по-справжньому повірили в себе. І як підсумок цього, особисті результати шаблісток помітно покращилися, особливо в Харлан. Обнадійливо виглядають останнім часом і виступи в особистих змаганнях в жіночій шпазі. Дуже радий за Яну Шемякіну й Анфісу Почкалову, які все частіше демонструють високі результати. А "бронза" Анфіси на чемпіонаті світу взагалі стала приємним сюрпризом і свідчить про дуже серйозні амбіції вчорашньої юніорки. Таким чином, торішні успіхи українських фехтувальників, на мій погляд, це, насамперед, – серйозна робота впродовж сезону тренерів і спортсменів, Національної федерації фехтування й трохи удачі, без якої в спорті не обійтися.

– Чи змінилася ситуація в жіночій шпазі в порівнянні з минулим роком?
– Докорінно нічого не змінилося. У команді вони як виступали не дуже, так і виступають. Я вкрай не задоволений командними результатами. Команда на Європі не потрапила до вісімки, на світі також не була у вісімці. Мене, ще раз підкреслю, обнадіює, що мобілізувалася Яна Шемякіна й надзвичайно здорово додала Анфіса Почкалова. Анфіса посіла третє місце на дорослому чемпіонаті світу, що дуже складно для юніорки. Молодець. У жіночій шпазі є дві медалі в особистих змаганнях на світі і Європі – це блискуче. Проте хотілося б, щоб дівчата мобілізувалися в команді, тому що саме їм доведеться виступати на Олімпіаді в Лондоні. Хотілося б, щоб жіночу шаблю хтось підтримав і продовжив такий виступ. Чому б це не зробити шпажисткам?

– Чи не прийшов час поставити перед Міністерством і НОКом країни нарешті питання про необхідність фехтувального центру?
– Хоча б створити фехтувальний центр для збірної України. Я про це кажу вже не перший рік. Але нічого в нас не виходить. Спочатку говорили, що потрібен результат. Тепер він є, а нічого не відбувається. Президент Національної федерації фехтування хотів побудувати такий центр. Ще чотири роки тому ми ходили до начальника Управління по спорту Київської міськадміністрації Володимира Ромашка. Питання уперлося в землю. Переконаний, що держава проста зобов'язана побудувати сучасний комплекс. Повинен бути там і фехтувальний зал, і відповідне обладнання, і комфортний готель.

– А нова спортивна база в Гореничах передбачає фехтувальний зал?
– Не знаю. У нас в принципі є прекрасна олімпійська база в Конча Заспі. Але там немає фехтувального залу. Я взагалі не знаю, що за база буде в Гореничах. Мене дивує одне: за таких високих результатів, які сьогодні показує фехтування, не мати своєї бази – просто смішно. Куди б ми не приїхали на збори, в усіх країнах шикарні фехтувальні бази. Чому ми не можемо так готуватися? Коли ж нарешті спортивне керівництво України допоможе нам розв'язати цю найгострішу проблему?

– Що потрібно зробити, щоб два юніорські міжнародні турніри, які проходять у Києві й Одесі, стали ще більш цікавими й привабливими. Чи можливо зробити таких турнірів більше?
– Турнірів ніколи не буває багато. Справа в тому, що ці два турніри проходять на дуже високому й сильному рівні. Знову таки, завдяки українській Федерації й людям, які їх проводять. У Києві в нас є надзвичайно потужні спонсори, і, насамперед, Павло Гайдай із компанією "Автологістика", яка фінансує "Золоті ворота", є ентузіаст Дмитро Рейзлін, котрий його проводить. В Одесі турнір трохи слабший, але завдяки Федерації проходить також на вищому рівні. Ми намагатимемося проводити ці змагання все краще й краще і надалі. Але й зараз іноземні спостерігачі й фахівці зазначають, що юніорських змагань на такому рівні проходить вкрай мало в світі. Тож прекрасно, що у нас є такі турніри, прекрасно і для нас, і для молоді. Брати додаткові змагання завжди дуже складно. У нас і так божевільний графік та й матеріально це складно. Ми нещодавно відмовилися від першості світу серед юніорів, адже в країні незрозуміла ситуація з фінансуванням. Коли нам допомагатимуть Міністерство спорту й місцеві міськадміністрації, ми готові брати нові змагання.

– Які головні старти в майбутньому 2010 році?
– Чемпіонати Європи й світу. Нічого іншого. На цих змаганнях я завжди прагну, щоб ми показували максимально високі результати.

Михайло Волобуєв,
президент АСЖУ, член НОК України,
Анастасія Волобуєва
Фото Андрія Клименка

03.02.10 - Розслаблятися не доводиться
17.12.09 - Ольга Харлан:  Нехай Новий 2010 рік принесе всім нам щастя! 
02.11.09 - З прицілом на майбутнє
13.03.09 - Роздуми про майбутнє
25.12.08 - Дмитро Рейзлін:  З надією дивлюся в майбутнє 
20.11.08 - Вадим Гутцайт:  Я людина, яка дивиться вперед 
29.08.08 - Через "Золоті ворота" - до Олімпіади в Лондоні

17.12.09 – 03.02.10
04.04.08 – 02.11.09
26.06.07 – 07.03.08