Новини

Цікавий співрозмовник

ЗМІ про нас

Цікавий співрозмовник

29.08.08
Через "Золоті ворота" - до Олімпіади в Лондоні

Лише два тижні минуло після закриття пекінської Олімпіади, а спортсмени і тренери вже розпочали підготовку до стартів ХХХ літніх Олімпійських ігор. Хоча відбудуться вони лише за 4 роки на Туманному Альбіоні. Серед учасниць традиційного Київського міжнародного шпагового турніру серед юніорів "Золоті ворота" ми напевно побачимо чимало тих, хто в 2012 році вийде на олімпійські фехтувальні доріжки Лондона. Про ці популярні змагання, що багато років поспіль збирають у столиці України найсильніших юних шпажисток світу, а також про справи у цьому виді жіночого фехтування в країні буде наша розмова із заслуженим тренером України Дмитром Рейзліним.

– Хотілося б почути від вас, Дмитре Ігоровичу, оцінку виступу українських майстрів клинка на Олімпіаді в Пекіні?
– Якнайповнішу оцінку виступу фехтувальників у Китаї дадуть, зрозуміло, головний тренер збірної Вадим Гутцайт та старші тренери збірної з кожного виду зброї. На мій погляд, на найвищу похвалу заслуговує лише команда шаблісток, які завоювали золоту медаль у неймовірно складному суперництві з трьома головними фаворитами олімпійського турніру. Те, що зробила зовсім ще юна дружина Валерія Штурбабіна, викликає захоплення. І ця перемога означає дуже багато для всього українського фехтування.

А ось інші наші майстри в Пекіні, на жаль, показали себе не так яскраво. Чому так сталося? Відповісти на це запитання краще всього зможуть самі учасники та їхні наставники. Відносно, скажіом, невдалого виступу шпажистки Яни Шемякіної, хочу зазначити, що львів'янка, на мій погляд, підійшла до Олімпіади далеко не в кращій психологічній і фізичній формі. Її потенціал значно вище показаного результату. Чи зуміє Яна, заспокоївшись і зробивши правильні висновки, повністю реалізувати себе на доріжці далі, покаже час. Чемпіонка Європи 2006 року ще досить молода і все, як кажуть, у її власних руках.  

– Ви є старшим тренером молодіжної збірної України з жіночої шпаги. Почалося нове олімпійське чотириріччя. Яким воно бачиться Вам?
– Ці чотири роки обіцяють бути надзвичайно цікавими і насиченими. Вважаю, вони стануть для всіх нас успішнішими, ніж попередній період.

– Перехід з юнацького у дорослий вид спорту завжди непростий. Можливо тому на певному етапі наші лідери загальмували?
– Політика у цьому питанні складається так, що на державному рівні юнацьким фехтуванням майже ніхто не займається. Цікавлять дорослі, зовсім мало – юніори, абсолютно осторонь залишаються кадети. У цьому криється причина невдач у "шпазі". І не тільки в ній. До того ж не переконливо працюють тренери на місцях. У якійсь мірі виключення складає ситуація у Львові, де успішно працює Андрій Орліковський. Що міг, робив і я. Хоча вкрай важко, займаючись з дорослими, приділяти достатньо уваги кадетам. Зараз бачу перспективу у деяких фехтувальниць у Києві, Харкові, Дніпропетровську. З інших міст приплив кадрів до збірної мізерний. 

– Прокоментуйте, будь ласка, Ваш відхід зі старшого тренера дорослої збірної з жіночої шпаги на старшого тренера юніорської команди? Був конфлікт?
– Конфлікту не було. Сам написав заяву. У скрутну хвилину кидати команду -- себе не поважати. Але у мене важко захворіла дружина. Тому я й не зміг досить часу приділяти команді, особливо виїжджати з нею з країни.

– Чи цікаво Вам проводити більше часу з молоддю?
– Скажімо, з нинішнім складом юніорської збірної мені як слід не довелося працювати. Часу не було. Тепер я повернувся до залу. І зі своєю командою ми, наприклад, виграли останню спартакіаду школярів у Львові. В особистому заліку зайняли 1-ше і 2-ге місця, а в команді – 1-е місце. Ці перемоги несподівано принесли радість. Крім того, у мене на підході до основного складу збірної України зі шпаги -- син Ігор. Зараз він – 4-5-й номер. Спортсменка з Тернополя Олена Кривицька, яку я веду, дуже перспективна. Прагну частіше запрошувати її до Києва. А ось вибір нового старшого тренера жіночою збірною зі шпаги вдалим не вважаю. На мій погляд, у нього не достатньо тренерського досвіду, щоб працювати з національною командою. Більше того, абсолютно не правомірно, що в олімпійський рік старший тренер з виду зброї на 5 місяців кидає команду і виїжджає працювати за кордон. Жодні матеріальні чинники подібного кроку не виправдовують.

– Під час останньої нашої зустрічі після невдалого виступу на першому молодіжному чемпіонаті Європи Ви говорили про можливі зміни в юніорській збірній зі шпаги. Щось змінилося?
– Ви розумієте, жоден наставник, навіть старший тренер, не має карт-бланшу у подібних ситуаціях. Була б моя воля, підключив би до складу кадетів. Але існує давно відлагоджена система відбору – це закон. Більше того сьогодні діє та, яку саме я раніше створив, що не дозволяє залучати їх до збірної. Але проходить час, ситуація змінюється. І деякі дівчата, які входять сьогодні до збірної, не демонструють високі міжнародні результати. Безумовно, Катя Блохіна і Оля Задорожна, які зараз не прогресують, -- великі трудяги. І з часом вони обов'язково покажуть гідні досягнення. Але стабільно сильного фехтування у них поки немає. Як немає й особливої конкуренції.

– Чи побачимо ми їх на "Золотих воратах", які проходитимуть 6 вересня у Києві?
– Звичайно. Усі найперспективніші дівчата, народжені до 1989 року, братимуть у них участь. Усього у нас є 20 місць. Як організатор я залишаю за собою вісім з них, які отримають наші місцеві дівчата. Змагання проходитимуть у двох великих залах Національного університету фізичного виховання і спорту, що знаходиться у самому центрі Києва біля метро "Республіканський стадіон".  

– Чи правда, що це -- Ваш найулюбленіший турнір?
– Це правда. Зараз я вже став трохи жорсткішим, розумнішим: за все не хапатимуся сам. Коли два сезони тому "Золоті ворота" стали етапом Кубка світу, була просто катастрофа. Адже вимоги FIE надзвичайно жорсткі і їх величезна кількість. На щастя, тепер я вже практично всі їх знаю. І чимало колишніх труднощів викликають лише посмішку.

– Торішні змагання були дуже представницькими. Чи очікуєте Ви, що нинішній турнір також буде настільки ж солідним за складом, адже після завершення Олімпіади у Пекіні минуло мало часу?
– Наші змагання користуються заслуженою популярністю. Особливо серед майбутніх олімпійців. Не сумніваюся, що і цього разу до нас приїде багато команд. Не забувайте: починається відлік часу до Олімпіади у Лондоні. На сьогоднішній день уже відомо, що великим складом прибуде Росія, вперше чекаємо Грецію. Також свою присутність підтвердили шпажистки Німеччини, Франції, Угорщини, Польщі, Австрії, Ізраїлю, Естонії. Під питанням поки залишаються команди Італії, Чехії та США, які проводять у цей же період збори національних збірних. Чекаємо 12–15 команд. 

– А можна сказати, що наш турнір "відкрив ворота" у великий спорт багатьом перспективним фехтувальникам?
– Так і є. Ще коли ми починали турнір, довго дискутували, підбираючи йому назву. Думали спочатку назвати його "Київський меч", "Київська шпага". "Золоті ворота" – моя пропозиція. І, здається, вона є вдалою і дуже символічною. Це -- справді "ворота" у великий спорт! Тим паче, що тепер саме наш турнір відкриває серію Кубків світу, є першим у новому олімпійському циклі.

– Великий і маленький спорт не можливі без стабільного фінансування. Яка ситуація з цим у Києві?
– Понад 10 років ми проводимо "Золоті ворота". Статус турніру поступово зростав, змагання набирали оберти. І перетворилися сьогодні на найбільшу подію українського і міжнародного юніорського фехтування. Нам дуже допомагають Павло Гайдай і очолювана ним компанія "Автологістика". Щоб хорошого я про нього не сказав, цього буде відверто замало. Якби у нас підприємці хоч на 10 % були схожі на Гайдая, Україна була б за рівнем фехтувальників, як Швейцарія, а можливо й ще краще. Крім того, також допомагає мій рідний брат – Володимир, керівник Солом'янської будівельної компанії. Коли турнір став етапом Кубка світу, нам почав допомагати президент Федерації фехтування України Сергій Міщенко і його компанія "Ілта". Саме на цих людях і тримається сьогодні турнір. 

Від себе хочу додати: будемо раді бачити на ньому любителів фехтування. Сподіваємося, не менше, ніж завжди, "Золоті ворота" відкриють нам нові імена. І серед них обов'язково будуть олімпійці 2012 року.

Анастасія Волобуєва 

08.07.10 - Фехтуємо як уміємо
22.06.10 - Повір у себе
03.02.10 - Розслаблятися не доводиться
17.12.09 - Ольга Харлан:  Нехай Новий 2010 рік принесе всім нам щастя! 
02.11.09 - З прицілом на майбутнє
13.03.09 - Роздуми про майбутнє
25.12.08 - Дмитро Рейзлін:  З надією дивлюся в майбутнє 

17.12.09 – 08.07.10
04.04.08 – 02.11.09
26.06.07 – 07.03.08