Новини

Цікавий співрозмовник

ЗМІ про нас

Цікавий співрозмовник

25.12.08
Дмитро Рейзлін:  З надією дивлюся в майбутнє 

2008 рік, що минає, багатий на різні міжнародні турніри, включаючи Олімпійські ігри в Пекіні, приніс українському фехтуванню чимало як приємних і радісних хвилин, так і гірких розчарувань. Його підсумки на прохання кореспондента нашого сайту підбиває заслужений тренер України, старший тренер національної збірної з жіночої шпаги Дмитро Рейзлін.

– Яким був для українського фехтування 2008 олімпійський рік у цілому і для жіночого фехтування зокрема?
– Враховуючи, що рік дійсно олімпійський, можна сміливо сказати, що золота медаль шаблісток на Олімпіаді робить історію. Зовсім ще юні дівчата показали абсолютно героїчний виступ. Уже один такий результат зробив рік вдалим. Не треба забувати, що багато українських мушкетерів боролися за ліцензії. Тож сам факт потрапляння на Олімпіаду вже дуже важливий момент. Якщо у виступі на Олімпіаді присутня, в якійсь мірі, удача, то у відбіркових змаганнях це роки важкої виснажливої праці. Кількість ліцензій показує в цілому рівень фехтування. Дві збірні команди повністю потрапили на Олімпіаду (жіноча шабля, чоловіча шпага), індивідуально крім них відібрані Яна Шемякіна в шпазі й Оля Лелейко в рапірі. Не забуватимемо, що буквально на волосок від попадання на ігри були хлопці-шаблісти. Адже є у нас і європейські медалі, які були зароблені українськими фехтувальниками по дорозі на Олімпіаду в Києві. Словом, в цілому, рік, що минає, для українського фехтування слід визнати досить успішним.

Що стосується жіночої шпаги, то, в зв'язку зі зміною поколінь, ми вже півтора-два роки знаходимося на роздоріжжі. Були непогані окремі виступи в сезоні. І Яни Шемякіної у відбіркових турнірах, на етапах Кубку світу, і Анфіси Почкалової, і Тані Винярської на етапах Кубку світу. Проте разом із цим було чимало невиправдано низьких результатів. Та ж Яна Шемякіна на чемпіонаті Європи й Олімпійських іграх виступила явно нижче за свої можливості.

За останні шість-сім років вперше наша команда їхала на юніорські чемпіонати світу й Європи, коли я розумів, що командних медалей швидше за все не буде. Особисті виступи – це, знову-таки, трохи питання везіння. Не те, що ми знали заздалегідь, що залишимося без медалей, але було ясно: якщо раніше ми медалі планували, то тут лише сподівалися на них. Хоча прекрасно розуміли, що є п'ять-шість команд, в яких нам виграти надзвичайно важко і ще одна-дві, які нам на даний момент не по зубах. Якщо виносити оцінку юніорській команді, то це три з мінусом.

– Що ж повинно статися, щоб ця ситуація змінилася. І чи є на даний момент тенденції до її поліпшення?
– На найближчі старти підстав стверджувати, що ситуація зміниться на краще, немає. Це не робиться швидко. В першу чергу, нам треба трохи часу. Є дуже хороші, цікаві, конкурентно здатні за потенціалом дівчата. Проте вони ще не мають достатнього досвіду. А ті, на яких сподівалися, поки лише розчаровують. Сьогоднішня юніорська команда явно не виправдовує надій. Єдина, хто на підході до фіналів – Анфіса Почкалова. Інші здібні дівчата – Катерина Пантелєєва зі Львова, Вікторія Ширшова з Києва. У столиці взагалі зараз зібралася вельми перспективна кадетська компанія – Поліна Змієвська, Вікторія Ширшова і Фейбі Бежура. Але всім їм, щоб голосно заявити про себе, знову-таки відмічу, потрібен час. Ніхто з них сьогодні не має щонайменшого міжнародного досвіду. За моїми підрахунками в команду, яка готуватиметься до кадетського чемпіонату Європи 2009 року, ввійдуть саме Пантелєєва, Змієвська і Ширшова. На цій першості континенту вони зможуть пристрілятися, краще пізнати головних суперниць, піднабратися змагального досвіду. Через рік-півтора, повірте мені, ця команда зможе реально претендувати на медалі будь-якої гідності. 

– Чи будуть зміни в юніорській збірній?
– Швидше за все, поки не буде. Немає рівноцінної заміни нинішньому складу. Схоже, що на найближчу першість світу ми поїдемо лише без Олі Задорожної. Крім того, що вона погано виступає останнім часом, так у неї і з рейтинговими очками проблеми. Переді мною стоїть вкрай непросте питання: вести нам туди юну Ксенію Пантелєєву, чи віддати місце більш досвідченій спортсменці? З 90 %-ю вірогідністю на чемпіонат відправляться – Анфіса Почкалова, Інна Руденко, Таня Винярська. Не знято питання і з Катериною Блохіної, яка, після всіляких травм, ніяк не війде в колишню бойову форму.

– А як ідуть справи в дорослій жіночій шпаговій команді? Що нам чекати від нового олімпійського чотириріччя?
– Зміни в збірній однозначно відбудуться. На жаль, закінчила кар'єру Єва Виборнова. Чимало разів вона робила для команди все можливе і неможливе. Спасибі їй за це. На даний момент склад збірної такий: Яна Шемякіна, Олена Кривицька, Анфіса Почкалова. Начебто повністю оправилася від серйозної травми Ольга Партала, що стало для всіх нас великою радістю. Вона, звичайно, не світова суперзірка, але, на мій погляд, сильніша за Задорожну, Блохіну і ряду інших спортсменок, які претендують на попадання в збірну України. У Олі через травму, зрозуміло, не набрані необхідні рейтингові очки. Проте я переконуватиму тренерську раду, що саме її слід включити до основного складу збірної. Тим паче, що вона заслужений майстер спорту, багато зробила для українського фехтування і заслуговує на право бути в національній команді країни. Цей склад є вже набагато кращим і сильнішим за колишній. Шемякіна і Партала – та пара, яка півтора-два роки тому задавала тон у збірній і блискуче фехтувала на міжнародній арені. Плюс до них підбирається постійно прогресуюча Анфіса Почкалова. Можна покластися тут і на Олену Кривицьку. Принаймні, я не бачив, щоб вона коли-небудь підводила команду. Від дорослої збірної з жіночої шпаги я чекаю в новому олімпійському циклі гарних результатів.

– Дмитре Ігоревиче, я знаю, що ви знову повернулися до керування національною збірною. Поздоровляю і бажаю успіху.
– Так, повернувся. Спасибі за добрі побажання. Прийнято рішення повернутися до колективного керівництва. Отже працюватиму відтепер удвох із молодим тренером, досвідченим спортсменом Олександром Горбачуком. Володимиру Станкевичу тепер допомагає олімпійський чемпіон, людина з величезним досвідом Григорій Якович Крисс, з Валерієм Штурбабіним працюватиме Гарік Давидян. Те ж саме сталося і в жіночій шпазі. Окрім цього, продовжую займатися і юніорською збірною, оскільки більше за інших з нею знайомий. Олександр Горбачук, у першу чергу, зосередиться на дорослій збірній.

– Які найближчі старти в 2009 році чекають юніорів і дорослих?
– Юніори 1 січня виїжджають до Будапешта на один із сильніших етапів Кубків світу. А дорослі 15 січня повинні відлітати в турне по Угорщині, Катару й Італії. Там їх чекають три Гран-прі поспіль. За великим рахунком, всі головні старти по Кубку світу і Гран-прі проходять із січня до травня. Влітку відбудеться чемпіонат Європи, а восени – чемпіонат світу.

– Це міжнародні змагання. А що відбуватиметься в Україні?
– Весною у нас має бути Кубок України, потім відбудеться турнір пам'яті І. О. Величка. За ними нас чекає чемпіонат країни і цілий ряд інших турнірів. Я вам скажу, що українські старти звичайно важливі. І перш за все з точки зору пошуку талантів.

– Повертаючись до пекінської Олімпіади, хочу дізнатися про Вашу точку зору на виступ Яни Шемякіної. 
– Трохи важко коментувати те, чого не бачив своїми очима. Але мабуть тут наклалося все відразу. По-перше, помилка тренера в підготовці. За моїми даними, Яна незрозуміло чому за тиждень до старту в Китаї взагалі не проводила тренувальних боїв. Таким чином, не тренувалося бойове відчуття, що надзвичайно важливо для змагань такого рівня. Проходили лише індивідуальні заняття з тренером. Звичайно, у кожного наставника своя метода, але я б так не зробив ніколи. І не думаю, що лише я дотримуюся цієї думки. По-друге, є глибинна проблема у фехтуванні дівчат зі Львова. Вище за всякі похвали їх самовіддача в роботі, бійцівські якості. Але, на мій погляд, їх фехтування легко читане і одноманітне. І коли суперниці хорошого рівня підбирають до них ключик, то більше львів'янкам протиставити їм нічого. Стати ж іншими для суперниць, більш непередбачуваними для них проблема. Я у жодному випадку не намагаюся давити на їхніх тренерів, проте така моя думка. Жіноче фехтування в своїй топ-еліті вельми інтелектуальне. І якщо спортсмен може прочитати суперника, він робить це. Якраз Яна і не змогла змінитися в бою з абсолютно не зоряною, але досить досвідченою панамкою. Плюс, як я вже говорив, їй не вистачило бойового відчуття. Не сумніваюся, що у своєї "кривдниці" в Пекіні Шемякіна виграє всі подальші поєдинки. Проте вони ніколи не замінять олімпіадного. Ну і третя, менша причина – львів'янці просто не пощастило. А у великому спорті без цього компонента не обійтися. Все це і обернулося невдачею в столиці Піднебесної. Але я вважаю Яну Шемякіну дуже талановитою і висококласною спортсменкою. Вона ще молода. І підкорить, будьте впевнені, ще не одну спортивну вершину. У тому числі й олімпійську. Попереду Лондон–2012. І нас чекає велика робота.

Анастасія Волобуєва

08.07.10 - Фехтуємо як уміємо
22.06.10 - Повір у себе
03.02.10 - Розслаблятися не доводиться
17.12.09 - Ольга Харлан:  Нехай Новий 2010 рік принесе всім нам щастя! 
02.11.09 - З прицілом на майбутнє
13.03.09 - Роздуми про майбутнє
25.12.08 - Дмитро Рейзлін:  З надією дивлюся в майбутнє 

17.12.09 – 08.07.10
04.04.08 – 02.11.09
26.06.07 – 07.03.08